• інтерв'ю
  • 04/03/19

Готувати каву на Всесвітньому економічному форумі, популяризувати кавову культуру: інтерв’ю з Вадимом Грановським

  • Автор: Ярослав Друзюк
  • Фото: Тарас Яковлєв

Готувати каву на Всесвітньому економічному форумі, популяризувати кавову культуру: інтерв’ю з Вадимом Грановським

Вадима Грановського зазвичай представляють як чемпіона Великої Британії з приготування кави у джезві та дворазового фіналіста світової першості у цій дисципліні. Та вже близько п’яти років Грановський живе в Україні, розвиваючи мережу кав’ярень Coffee in Action, яка у 2018 році поповнилася двома новими закладами – у театрі «Золоті ворота» та заміському комплексі Verholy Relax Park. Окрім того, Coffee in Action продовжує працювати в форматі кавового кейтерингу – власне, того, з чого починався цей бренд. У січні команда Грановського вперше взяла участь у програмі Українського дому в межах Всесвітнього економічного форуму в Давосі, де з українською кавою познайомилися впливові гості саміту, включно з екс-керівником американського державного департаменту Джоном Керрі. 

Blackfield Coffee поговорив із Вадимом Грановським про успіх у Давосі, популяризацію української кавової культури та новий більш доступний проект.

 

– Пане Вадиме, почнімо з головного. Розкажіть, як це – першим почути новий трек Alina Pash? [сміється]

– Круто! [сміється] Буде першим, чи одним з перших – особливе відчуття. Як усе було: після Давоса нам треба було відвезти обладнання до Берна, ми поїхали туди втрьох – з Аліною і Ростиславом, волонтером з Української академії лідерства. Їхати було близько трьох годин, тож я запропонував ставити музику. Почали по черзі вмикати треки, які мають для нас особливе  значення. Я поставив дві пісні Мішель Гуревич. Ростислав увімкнув «Один в каное» і пісню організації «Пласт». Аліна, своєю чергою, поставила улюблену виконавицю, яку вважає для себе прикладом. Це іспанська співачка, з оригінальним виконанням…

– Можливо, Росалія?  

– Точно! А тоді Аліна вирішила поставити свій матеріал. Увікмнула біт, почала зачитувати. Качнула нас нормально, словом. Атмосферу вже було створено. А тоді запропонувала послухати новий матеріал, який досі не публікувала. І вокал, і музика, і зміст – це дуже зухвало. Ковток свіжого повітря. Ми цю пісню тричі поспіль слухали. Упевнений, що коли вона вийде, буде хайп.

– Гаразд, це було вже після закінчення Всевітнього економічного форуму у Давосі. Але розкажіть, як у вас з’явилася можливість взяти участь в програмі Українського дому на саміті.

– Це дорога, яка почалася задовго до поїздки до Швейцарії. Коли компанія Slupsky Event Management отримала право провести українські заходи у Давосі, ми вже мали досвід співпраці з агенцією на кількох заходах – для міжнародних брендів British American Tobacco, Philip Morris i Dell. Щоразу, коли отримуємо позитивні відгуки від партнерів такого рівня, безумовно, це надихає. Сергій Слупський запропонував наші послуги організаційному комітету [Українського дому]. Це був непростий процес затвердження – мова йде про павільйон, який представляє всю країну на час проведення Всесвітнього економічного форуму. І ми повинні були готувати каву від імені країни.

– Уже тоді було розуміння, що це найскладніший виїзний проект Coffee in Action?

– Звичайно. Та кожен наш виїзний проект має свої виклики. Ми ніколи не їдемо просто готувати каву. Як правило, ми готуємо авторські напої, які розробляються спеціально під заходи…

– Як починався ваш авторський напій Flat Red.

– …який почався зі співпраці з Lexus, так. А цього року, якщо все вийде, ми будемо готувати каву прямо на гелікоптерному майданчику і знову створювати авторські напої. Мені дуже подобається цей формат, тому що це завжди можливість здивувати людей. Але найскладнішим у процесі підготовки до Давосу було інше – необхідність наполягати на тому, що заради якісної кави не можна йти на компроміси.

– Що маєте на увазі?

– Нашим завданням було приготувати за чотири дні 2 тисячі чашок кави, якою можна пишатися. І зробити це можна було лише за певних умов. Навіщо везти з Берна воду, якщо у Швейцарії прекрасна вода прямо з крану? Чому не закупити молоко прямо в магазині? Навіщо брати дорогу еспресо-машину? Це запитання, які нам ставили і які насправді свідчили про неповагу до професії [бариста]. Це все одно, якби відомому музиканту сказали їхати в тур без інструментів.

– Як у «Зеленій книзі» з персонажем Махершала Алі. [сміється]

– Ще не встиг переглянути фільм. Проте я наполіг на своїх умовах. У результаті ми привезли фільтровану та підготовлену воду з Берна, знайшли локальне фермерське молоко, обсмажили каву в Україні з урахуванням дати, коли кава буде на піку своїх смакових властивостей, привезли власний bio-degradable одноразовий посуд найвищої якості, взяли в оренду офіційну еспресо-машину чемпіонату світа серед бариста Victoria Arduino Black Eagle. Розташування бару, розмір стійки, врешті-решт – усі ці технічні деталі ми узгоджували крок за кроком. Тепер, коли вже полетіли ці заголовки «Світові лідери стояли у черзі за українською чашкою кави», я, певно, зможу дозволити собі робити подібні речі без такої боротьби. Але тут було непросто.

– Була якась найнижча точка при підготовці?

– Увечері перед першим днем я дві години провів у передінфарктному стані. У нас просто не працювала еспресо-машина. Довелося в неділю ввечері видзвонювати техніка з Італії і вирішувати, в чому проблема. Виявилося ж все досить банальним: коли машину готували до транспортування, всередині перекрили кран, що відповідає за доступ води. І через це в останній момент це все могло зірватися.

– Про «чергу зі світовою елітою» – як це все починалося?

– Ми досить тривалий час працюємо з заходами і знаємо цей сценарій. Організатори зазвичай кажуть, що не очікують великої кількості гостей біля точки з кавою. Але ми закладаємо приблизно вдвічі вищі очікування. І, як правило, так і виходить. Ми знаємо, що люди почнуть куштувати каву – і повернуться за нею принаймні ще раз. Так вийшло і в Давосі.

– Але як у першу чергу дізналися про Coffee in Action у Давосі?

– Наскільки я розумію, у прес-релізі Українському дому було повідомлення про те, що каву у павільйоні готуватиме український бариста, чемпіон Великої Британії з приготування кави у джезві. Поряд із анонсом усіх заходів в Українському домі, поряд із повідомленням про івент за участі братів Кличків і виступ Alina Pash тощо.

– У вас із паном Віталієм [Кличком] своя історія, так? [сміється] Рік тому у Давосі він сказав, що Starbucks близький до виходу на український ринок і що він зробить все для того, аби українці нарешті скуштували якісну каву.

– Я думаю, він поспішив із цією заявою. Можливо, його слова перекрутили. Але тоді хотілося сказати: Віталію Володимировичу, Starbucks – це хороший бізнес, але це точно не якісна кава.

– Не було можливості сказати про це Кличку?

– На жаль, не було можливості зустрітися особисто. Але це й зрозуміло, усі учасники форуму діють у постійному цейтноті.

– Знаємо, що у вас була можливість поспілкуватися з іншими учасниками форуму.

– Про каву була можливість поспілкуватися, наприклад, із колишнім генеральним секретарем НАТО Андерсом Фогом Расмуссеном. Із Віктором Михайловичем Пінчуком кілька разів спілкувалися. Оскільки саме він відповідальний за постійне проведення українських заходів у Давосі, думаю, саме йому ми завдячуємо цьому потоку гостей Coffee in Action. Окрім того, Анатолій Степанович Гриценко під час виступу на Українському сніданку сказав, що найкращу каву у Давосі робить український бариста. Це був початок хайпу. І після цього прийшов величезний натовп людей.

– Можливо, якусь окрему історію згадаєте з цього дня?

– Ну там багато моментів було. Наприклад, коли ти готуєш каву для Джона Керрі [колишній керівник Державного департаменту США], він куштує і каже: «Так, це справді чемпіонська кава». Розумієш, що він міг би цього й не говорити. Але приємно, що він це сказав. До того ж тішило те, що люди поверталися до нас.

– Наскільки важливим проектом для Coffee in Action був цей захід? Що це означає для ваших майбутніх заходів?

– Зараз ми спілкуємося з представниками українського уряду, аби спробувати перетворити цю історію на стабільну співпрацю. Наприклад, у лютому ми також працювали у Клубі Кабінету міністрів на заході організаціі UkraineInvest, пов’язаному із залученням іноземних інвестицій у країну. Хочеться й надалі представляти Україну за кордоном. Зрештою, це вписується у стратегію Ukraine NOW, яку я також щиро підтримую. Треба вже визнати: у нашої країни колосальна енергія – і рано чи пізно вона виплеснеться. Настав час вчитися на перемогах.

– Це дуже хороша історія. Але з цього всього напрошується інше запитання: чи не відчуваєте ви, що, з іншого боку, Coffee in Action через такі кейси перетворюється на елітарну історію? Ви не приховуєте, що орієнтуєтеся на аудиторію, яка може дозволити собі якісну каву. Але чи є амбіція виходити на більш масовий ринок?

– Звичайно. Коли ми анонсуємо наступний проект, ви зрозумієте, що ми стали ближче до молодих людей, до людей із нижчим рівнем купівельної спроможності. Не втрачаючи при цьому якість.

– Це буде потокова історія? To-go?

– Ні, це той самий формат Coffee in Action із інтеграцією у місця, де відбувається щось особливе. Але це буде місце, де збиратимуться інші люди – у сенсі віку та соціального статусу. Мені лестить це порівняння, але нам доводиться розбивати стереотипи, як, наприклад, компанії Good Wine. Кажуть, ніби у Good Wine все дорого. Неправда. Багато продуктів там дешевші, ніж у будь-якому іншому супермаркеті.

– У випадку з Good Wine мова йде не так про ціни, як про аудиторію.

– Це не про елітарність, це про якість. Так само й у нас. Безумовно, є багато людей, які вважають, що в Coffee in Action дорого: дивляться на ціни і розуміють, що їм це не по кишені. Але ми завжди наполягаємо: скуштуйте, аби зрозуміти, чому це коштує дорожче. Можливо, це змінить щось для вас. Можливо, ви почнете купувати менше, але щось більш якісне. Думаю, ми нескінченно працюватимемо над цим смисловим мостом – чому якісні речі коштують дорого.

– Це загалом історія про культуру споживання.

– Це історія про відповідальне споживання. Гості Coffee in Action бачать, що ми купуємо найкраще обладнання, що ми фільтруємо воду, що у нас працюють найкращі бариста. Нехай це звучить нескромно, але я знаю, про що кажу. Можливо, не в тому, що стосується перемог на чемпіонатах. Але це ті працівники, які працюють за гідну зарплату і якими можна пишатися.

– Ми з вами зачепили сьогодні і Давос, і Alina Pash, і Ukraine NOW, й окремі успішні проекти на зразок Coffee in Action. Але ми говоримо про це за місяць до виборів, після яких усе може змінитися не на краще. Чи є у вас як представника бізнесу зараз відчуття тривоги?

– Звичайно, є. Є ризик, що те, що ми встигли зробити за останні п’ять років відкотиться назад – якщо людина, яка прийде до влади, буде нести кардинально протилежні цінності. Ризик, що знову почнуться безпідставні перевірки всіх можливих інстанцій. Історія з законодавством, що регуляє ФОПи, зрештою. Але головний ризик – що всі люди, які вирішували створювали щось тут, втратять мотивацію робити це саме в Україні. І це великий виклик. Та я сподіваюсь, що цей виклик тільки підштовхне правильних людей продовжити робити правильні речі.

 

 

Поділитися матеріалом із друзями