• інтерв'ю
  • 20/09/18

Артем Врадій – про прощання з Foundation i новий бренд Mad Heads

  • Автор: Ярослав Друзюк
  • Фото: Тарас Яковлєв

Перше інтерв’ю після виходу з проекту Foundation

Артем Врадій – про прощання з Foundation i новий бренд Mad Heads

Артем Врадій – колишній-бренд бариста одеського обсмажувальника Foundation Coffee Roasters. У першому інтерв’ю після прощання з компанією, у якій він працював три роки, Врадій розповідає про причини виходу з проекту і перші кроки нового бренду Mad Heads.

 

Чому залишив Foundation Coffee Roasters

– Збоку нам здається, що це все відбулося дуже швидко: ти залишаєш Foundation, переїжджаєш до Києва, починаєш роботу зі своїм брендом. Це так і було?

– Останній місяць-два у мене просто миттєво пройшли, тому що було дуже багато роботи. Але плани на переїзд до Києва були ще рік тому, ще коли я працював у Foundation. У нас була ідея переводити поступово High Five до Києва. Для цього треба було все підготувати в Одесі. Щоб я міг бути тут, там треба було залишати відповідальну людину на обсмажці: я працював із Олегом, навчав його обсмажувати в Одесі. За півроку усе вже могло автономно працювати без мене: я тільки вибирав «зеленку» і ставив профілі, а з обсмажкою і замовленнями він працював сам.

– І що змінилося? Чому ти не поїхав перевозити High Five в Одесу?

– А тоді Тимур [Козонов, співвласник Foundation Coffee Roasters] запланував відкривати нове виробництво, придбав великий ростер – і ідея з Києвом сильно підвисла. Вийшло, що через це я теж опинився у підвішеному стані: і там уже не хочу влізати в процеси, і тут не можу почати.

– Тому що у Києві у вас уже і приміщення було, так?

– Так. Я подумав, що треба цей час витратити на щось корисне, і поїхав на місяць до Бразилії. Поки був там, подумав, що було б класно не залежати від якихось зовнішніх факторів. Ну тобто є High Five, він успішно працює, але я не можу ухвалювати у межах проекту глобальні рішення. До того ж у нас із Тимуром були різні погляди на майбутнє бренду: я хотів робити один проект, він хотів розвиватися в іншому напрямку. Тож ми разом вирішили, що попрацюємо ще кілька місяців, аби я пішов безболісно для компанії.

– А це взагалі було можливо? На тобі все-таки було зав’язано дуже багато у Foundation.

– Ну так, у мене друзі жартують, що я звільнився зі свого ж проекту. [сміється] Словом, ми зробили все так, щоб це пройшло якомога менш безболісно. Але, напевно, так – неможливо було зробити так, щоб це зовсім не вплинуло на асортимент і клієнтів.

– Ми нещодавно говорили з одним із найбільших українських обсмажувальників, і він сказав, що не уявляє, що далі буде робити Foundation без тебе.

– Це був Маркіян? [сміється]

– Ні.

– Ну блін, я б дуже хотів, щоб Маркіян так про мене сказав. [сміється] А хто? Фелікс? [сміється] Якщо чесно, то я далекий від такої думки, це перебільшення. Foundation дуже багато смажить, вони дуже круто розвиваються. Не думаю, що для них це великий удар. До них, до речі, нещодавно приїхав останній асортимент, який я вибирав. Дуже крутий – я навіть запитував, чи можна собі щось купити. [сміється]

– Але в тебе ж уже давно були плани відкрити свою справу, чи не так?

– Насправді в мене ніколи не було амбіції відкривати свій бізнес. Я просто хотів робити круту каву. Поки у нас сходилися позиції із Foundation, ми робили це разом – і провели разом три офігенні роки. Це нормально. Просто у Тимура свої ідеї і своя голова, а в мене – свої.

– Це про масштаби?

– Це про пріоритети. Просто я хотів робити щось для High Five. Але у Тимура є не тільки High Five. Розвиток High Five як преміального бренду – це не горить. А потреба заплатити сьогодні за ростер – горить. Тому ми відкрито поспілкувалися і вирішили вчинити так.

 

Що таке Mad Heads

– Бренд Mad Heads – це ближче до High Five, ніж до власне Foundation, так? Чому вирішили зосередитися на цьому сегменті?

– Ми просто сіли з партнерами і подумали, що нам самим було б цікаво робити.

– А хто партнери? Можеш розповісти про фінансування проекту? 

– Це Женя Білоусов і Анатолій Стариковський з Blur Coffee. Ми домовилися, що будемо робити те, що нам подобається.

– І це працює як бізнес?

– У нас поки немає надто багато зобов’язань: не треба відбивати ростер, не треба відпрацьовувати масштабні замовлення. Тому можемо дозволити собі займатися тією кавою, яка нам подобається, а не якимись сантосами чи робустою, не дай боже. Якщо тобі ще й не подобається кава, з якою ти працюєш, то навіщо взагалі це робити?

– Слухай, ну у більшості українських обсмажувальників усе одно є комерційні клієнти.

– Поки нас дуже виручає те, що у нас немає свого ростера. Якби ми одразу придбали ростер за 40 тисяч доларів, то ці гроші треба було б відбивати. Але поки нас ніхто у спину не штовхає. У нас просто є «зеленка», упаковки і перші замовлення.

– Але ж плани на свій ростер у вас повинні бути.

– Так, звісно, плани є: ми запланували за півроку замовити ростер. Просто я поки не писав знайомим, які одразу могли б замовити у нас великі поставки. Більше того, якщо мені хтось запропонує віддавати тонну на місяць, я скажу, що ми поки не готові. Наразі ми тільки пристрілюємося. Треба звикнути, все треба намацати. Якщо робити – треба робити добре.

– А перші клієнти – це хто? Із ким уже працюєте?

– Перший клієнт – Blur Coffee. Круто, що є прямий зв’язок із шеф-бариста закладу Владом Навоєвим. Налаштовувати профілі все-таки зручніше вживу, а не через повідомлення.

– Так, нам Влад уже про це розповідав.

– Сьогодні ще вперше відвезли каву до One Little Coffee Shop на Софіївській. Також уже працюємо з Kachorovska i «Палітурка». Come & Stay уже взяв наш фільтр, зараз візьмуть ще еспресо. А ще замовлення є з Рівного, Херсона, з інших міст. Дуже багато дрібних замовлень – по дві-три пачки.

– Окей, розкажи про назву Mad Heads. Це звідки взагалі?

– Я був здивований, що жартів про український гурт Mad Heads XL майже не було. [сміється] Справа в тому, що ще до кави у нас із друзями була танцювальна тусовка: хіп-хоп і це все. Це було років сім тому, там я познайомився з Женею Горбанем, Рамі Тахою і Настею Федоренко. І наша танцювальна команда називалася Mad Heads. Це такі найбільш приємні спогади: ми подорожували разом, каталися автостопом, в Ялту їздили. І ще давно вирішили, що ця назва не пропаде – що використаємо Mad Heads у назві якогось проекту. Коли я задумував цей проект, я одразу знав, що він саме так буде називатися.

– Бачимо, ви вже повноцінно працюєте із Mad Heads. Наскільки складно було вибудовувати процеси у новому місті?

– Я вже зміг переконатися, що це два зовсім різні процеси – вибудовувати все з нуля самому і вибудовувати все з нуля у межах великої компанії. Із High Five у Києві ми робили все з початку, але у нас уже було приміщення, бухгалтери, люди тощо. А тут я прокидаюсь і з самого ранку відповідаю клієнтам, підписую накладні, контролюю процеси. У нас уже є кілька людей у команді, але поки мені простіше зробити все самому, ніж пояснювати комусь іншому.

– Скільки людей у команді?

– У нас п’ять людей у постійній команді. У день, коли я смажу, ми залучаємо ще три-чотири людини. Може до десяти людей бути – із урахуванням обсмажки, фасування, наклеювання етикеток тощо.

– А де смажите?

– На Борщагівці. Наш друг Юрій Мосієнко із Rockets Coffee здає нам 15-кілограмовий Giesen у суборенду.

– Це досить великий ростер. Ти ж раніше на 6-кілограмовому смажив, так?

– Так. І це дуже допомогло. Те, що нам замовили у перший день роботи, на шести кілограмах я б обсмажував з ранку до ночі. А тут ми почали об 11:00 ранку і закінчили до 16:00.

– А з яким зерном працюєте?

– Потроху взяли у всіх. Найбільше, певно, вийшло від !FEST Coffee Mission. Вони зараз почали реально круті штуки робити. 

– А що за історія з помилкою на заводі при підготовці упаковок для кави?

– В Україні є лише один завод, який спеціалізується на виробництві таких пачок. У них якісь нереальні масштаби: мінімальна партія, здається, п’ять чи десять тисяч упаковок. Словом, коли робиш замовлення, одразу стаєш у чергу на місяць. Знаю, що у них бувають нюанси ще за роботою з Foundation, тому чітко все прописав у бриф: розмір, розташування клапана і це все. Чекаємо місяць на замовлення. Я постійно перевіряю, чи все гаразд. Мені відповідають, що все буде супер. І тут наступне повідомлення від них: «Артеме, ми вас дуже сильно підставили». [сміється] Пачки вийшли дуже широкі і низькі – просто переплутали розміри по довжині і ширині. Ну, кажу, супер. [сміється]

– Що для Mad Heads буде успіхом у короткостроковій і довгостроковій перспективі?

– За рік-півтора, за планом, ми хотіли б відкрити кав’ярню. Це не самоціль. Але це важливо як шоурум і місце для заходів. Я не ганяюся за масштабом. Якщо вийде виконати свої зобов’язання перед партнерами, якщо вийде послати наших хлопців за кордон по освіту, на ферми – це буде офігенно. Я дуже вдячний Foundation якраз за такі можливості для розвитку. Я ж у перше за кордоном побував саме завдяки компанії. Буду щасливий, якщо ми зможемо такі самі можливості створювати для працівників Mad Heads.

 

 

Поділитися матеріалом із друзями