У новій рубриці «Найкраща чашка кави моєму житті» Blackfield Coffee запитує цікавих людей про каву, яка назавжди залишилася в їхніх спогадах як найкраща.
У першому матеріалі – учасники етно-гурту «ДахаБраха» Марко Галаневич, Ірина Коваленко, Олена Цибульська та Ніна Гаренецька, які мають досвід виступу на фестивалях Glastonbury і Sziget, а також записах BBC, NPR та KEXP, і готуються до першого сольного концерту на головному майданчику України – палаці «Україна» 10 листопада.
Ірина: Ми любимо каву.
Олена: Любимо зарядитися кавою перед репетиціями.
Ніна: Якщо у тебе джетлаг, як у нас було після [нещодавнього] перельоту до США, то кава дуже виручає. Хоч внутрішньовенно вливай каву!
Ірина: Навіть коли запізнюємося, все одно вистоїмо чергу в кав’ярні, щоб взяти кави.
Марко: Але ми майже не запізнюємося!
Ніна: Зазвичай п’ємо капучино або лате.
Марко: Я каву п’ю рідше, більше люблю чай. Але вчора зайшов у такий заклад у Києві! Там вибір – неймовірний. Попросив бариста розповісти, що у них є у меню. Прямо насолоджувався, коли вона мені розповідала про каву. Але взяв чай. [сміється]
Олена: Але найсмачнішу каву ми пили в Австрії, коли їздили в європейський тур.
Ірина: У нашого гірського друга Карла!
Марко: Навіть я пив у нього каву!
Марко: Ось це був сніданок! Він приготував нам каву – а до неї порізав гріночки. Пішов ще на ферму, купив сирочок, подав нам до кави.
Олена: Це була кава у турці.
Марко: Родина Карла живе в одному альпійському будинку вже майже 200 років. Це будинок із піччю, опалюється дровами.
Ірина: Він сам живе у величезному дерев’яному будинку, обплетеному зіллям. Я там на таких перинах спала! У кімнаті ніби холодно. Але в кожній стоїть пічка, а на ліжку – перина. Спиш – як на хмарці.
Олена: І ми виступали у нього в клубі!
Ірина: Клуб називається «Дружба», до речі. Їхали туди бусом, довго шукали дорогу в горах.
Марко: У Карла невеликий майданчик – він переобладнав колишню дідівську конюшню під концертний простір. Тепер там виступають такі самі старі панки і хіпі, як він – з усіх країн світу. Там і африканці виступають, і латиноамериканці, і ми двічі вже були.
Ірина: Коли ми були другий раз, зварили Карлу борщ. Віддячили йому, так би мовити. Він був у шоці, наскільки це смачно.
Олена: Ми ще недавно повернулися з туру в США, і треба сказати, що каву там знайти непросто.
Марко: Вони продають всі ці величезні стаканчики. Навіть якщо напій без сиропів – розмір усе одно величезний. Нормальну каву можна знайти хіба що в якихось італійських ресторанчиках.
Олена: Ну там уже почали з’являтися кав’ярні європейського типу, але їх не так багато. Доводиться ходити у Starbucks.
Марко: Ми ж і в Сіетлі виступали, де відкрили перший Starbucks, у нас там був виступ на радіостанції KEXP.
Ірина: У Сіетлі якраз дуже багато приємних кав’ярень. У центрі міста, навіть у самому приміщенні KEXP є затишний заклад із хорошою кавою і живою музикою.
Ніна: А взагалі найкраща кава – це Україна, місто Львів. Що там не зроблять – все смачно. Ніколи ще не пила погану каву у Львові.
