Blackfield продовжує серію матеріалів про українських бариста, які працюють за кордоном. Ми вже знайомили вас із Сашею Ямковим, який працює у Відні, Олександром Криворотьком із Порту, Владиславом Сосницьким із Мюнхена, Іваном Яремчуком із Варшави, Валерією Левандовською з Берліна, Іваном Омельченком із Шанхая та Крістіною Бахтояровою з Катару.
Роман Петлюк та Альона Невзорова – українські бариста, які влітку вирішили переїхати з Києва на Мальту. Говоримо із колишніми працівниками ONE LOVE Coffee та Black відповідно про кавову культуру острова і компанію Lot 61.
– Чому ви ухвалили рішення переїхати на Мальту?
Роман: Нам завжди дуже хотілося подорожувати. Кілька років тому ми активно шукали роботу за кордоном, але тоді не вийшло це зробити. Утім, певні контакти залишилися. Минулого літа я запитав ще раз, і нам запропонували переїхати на Мальту.
Альона: Причому вийшло так, що я не знала про цю можливість до останнього моменту. Цими справами займався Рома, а й в той час готувалася до національного чемпіонату з лате-арту, на якому я врешті посіла третє місце.
Роман: Я просто не хотів відволікати Альону від чемпіонату, бо це було для неї дуже важливо.
Альона: Згодом Рома розповів, що є така можливість і що нас чекають вже за місяць. І ми вирішили поїхати.
– Тобто на Мальті ви з літа? Чи виникли труднощі при переїзді? Усе одно до іншої країни певний час доводиться звикати.
Роман: Так, ми тут уже близько трьох з половиною місяців.
Альона: Мені було дуже легко. Ми приїхали на розслаблений острів, де ніхто нікуди не поспішає, ніхто ні про що не хвилюється.
Роман: У Києві ти постійно в роботі, постійно про щось переживаєш…
Альона: А тут навколо море, природа – і всі щасливі. До того ж процес адаптації для нас спростило те, що ми приїхали на готові позиції, нас тут чекали. Ми одразу знайшли житло, з цим також не було проблем.
Роман: Приїхали в сезон, встигли наплаватися ще. На пляж ходили буквально щодня. [сміється]
– Можете розповісти кілька слів про компанію, у якій працюєте?
Роман: Lot 61 – це мережа, яка почала роботу в Амстердамі. На Мальті вони відкрили дві кав’ярні за франчайзом. Багато хто каже, що це найкраща кава на Мальті. У компанії величезний потенціал: своє обладнання, ростер тощо. Але з нашим досвідом – із тим, що ми знаємо за Україною – ми розуміємо, що все може бути значно краще. Власне, до цього крок за кроком і йдемо.
Альона: Я працюю у кав’ярні в місті Сент-Джуліанс біля Валетти, на фудкорті великого бізнес-центру. Працюємо на La Marzocco Strada, також пропонуємо кемекс, аеропрес і воронки. Еспресо та американо коштує 1,5 євро, напої з молоком – 2 євро. Також за додаткові 50 центів пропонуємо напої на альтернативних видах молока.
Роман: А я працюю в іншій кав’ярні, у столиці Валетті. Мій заклад старший, його відкрили близько півтора року тому, він максимально схожий на амстердамський Lot 61, тому що його як партнер запускав власник Lot 61 Адам. Ми використовуємо Kees van der Westen Spirit. Це невелика кав’ярня у центрі із шістьма столиками всередині та багатьма місцями на вуличному майданчику. Це водночас дуже туристичне місце, водночас поряд дуже багато офісів.
– Чи є труднощі, пов’язані з тим, що ви працюєте в різних містах?
Роман: Жодних проблем немає, тому що між нашими містами відстань мінімальна. З моєї кав’ярні до закладу Альони на швидкісному автобусі я можу доїхати за 15 хвилин.
Альона: До того ж ми живемо між цими двома містами, тому це взагалі не проблема.
– Що загалом можна сказати про кавову культуру Мальти?
Роман: Як такої кавової культури тут, напевно, немає. Більшість людей, які приходять до мене у кав’ярню, – туристи. На Мальті працює безліч людей з різних країн світу – від Сполучених Штатів до Японії. Як тут прийнято говорити, це новий Вавилон. Тому про кавову культуру Мальти важко щось сказати – у кожного тут своя культура. Наприклад, британці дуже люблять кортадо і флет-вайт, німці і нідерландці – фільтр. Якщо приходить австралієць, то це 100 % флет-вайт.
Альона: Окрім того, робота кав’ярень на Мальті залежить від сезону. Коли ми приїхали, у вересні були дуже високі каси, постійний потік людей, ми навіть поставили новий місячний рекорд. Після цього, звичайно, був невеликий спад.
– А про ваших конкурентів що можна сказати?
Альона: Із конкурентами у спешелті-сегменті непросто, тому що тут поряд Італія. Є кав’ярні, які працюють із якісною італійською кавою, але у сегменті спешелті у нас конкурентів немає. Тому найбільш популярний напій у мальтійців – це «тру-італьяно» еспресо. До того ж ми самі надаємо обладнання та свіжообсмажену каву іншим закладам.
Роман: Через це працювати стає непросто. Я тільки на Мальті зрозумів, що насправді відсутність конкурентів – це великий мінус.
– Розслабляєшся?
Роман: Так, у тебе не вийде із кимось порівняти свою роботу. Тобі хотілося б піти в якусь іншу кав’ярню.
Альона: Скуштувати щось таке, щоб надихнуло б тебе ставати кращим.
Роман: Це складно для нас як для бариста, і ще складніше для нашого обсмажувальника. Йому треба розвиватися, але через те, що у нього немає конкурентів, це притуплює.
– Коли ми спілкувалися з українським бариста, який працює у Порту, він сказав, що місцева кавова культура – це Київ 2012-2013 року. Сучасну кавову культури Мальти із яким роком у Києві можна порівняти?
Альона: Це такий Харків 2005-го. [сміється]
– А з яким зерном працюєте у кав’ярнях?
Роман: Здається, у нас таке саме зерно, як в Амстердамі. Є можливість закуповувати абсолютно різне зерно. Утім, мова йде про досить темне обсмажування.
Альона: Окрім роботи бариста, ми починаємо займатися тренінгами бариста. Відкриваємо академію Lot 61, будемо навчати лате-арту, каптейстингу та приготуванню альтернативи. Я буду вести лате-арт, Рома вже проводив альтернативу, заняття з воронки та аеропресу. У майбутньому плануємо відкривати повноцінну школу.
Роман: Із кадрами на Мальті проблема, але ці заняття викликають ажіотаж. Для країни це щось нове, тому інтерес є постійно.
– Чи часто зустрічаєте туристів з України?
Роман: Туристів зустрічаємо не так часто, але є дуже багато українців, які сюди переїхали.
Альона: Я зустрічаю тут українців, які вже років двадцять тут живуть.
Роман: Російськомовних людей загалом дуже багато.
– Але здебільшого спілкуєтеся з гостями англійською?
Роман: Місцеві найчастіше говорять англійською мовою. Але вдома, при своїх, вони використовують мальтійську. Це унікальна мова: дуже схожа на арабську, але з англійськими літерами.
Альона: Наша основна робоча мова – англійська.
– Чи були проблеми з мовним бар’єром?
Роман: Для роботи нашої англійської вистачає. Але, до прикладу, коли приходить носій мови…
Альона: Англієць, австралієць…
Роман: … то можуть виникати труднощі. Але для цього ми й поїхали: одним із наших завдань було вивчити англійську мову.
– Для вас Мальта – це довгостроковий варіант? Чи плануєте повернутися до України?
Роман: У нас є дозвіл на роботу на рік, тому поки ми скористаємося цією можливістю. Далі плани поки не будували. Для нас наразі дуже важливо покращувати володіння англійською та набиратися досвіду роботи за кордоном.
Альона: Я раджу всім не боятися, а випробовувати себе. Світ настільки великий, у ньому стільки всього цікавого, що побачити в ньому варто дуже багато.
Роман: До того ж це можливість познайомитися з багатьма цікавими людьми. Нам дуже пощастило, на Мальті ми вже зустріли багатьох друзів. Тут є прекрасний вислів: «Ніхто тебе не засуджує». У такій атмосфері працювати дуже комфортно.
– На відміну від України?
Роман: Мабуть. [сміється] Тут усі дуже приємні, це дуже допомагає.
