• інтерв'ю
  • 15/11/18

Бариста без кордонів. Крістіна Бахтоярова з Flat White (Доха, Катар)

  • Автор: Ярослав Друзюк
  • Фото: Діана Гончарук-Власова

Українська бариста – про переїзд до Катару, місцеву кавову культуру та участь у чемпіонаті світу з аеропресу

Бариста без кордонів. Крістіна Бахтоярова з Flat White (Доха, Катар)

Blackfield продовжує серію матеріалів про українських бариста, які працюють за кордоном. Ми вже знайомили вас із Сашею Ямковим, який працює у Відні, Олександром Криворотьком із Порту, Владиславом Сосницьким із Мюнхена, Іваном Яремчуком із Варшави, Валерією Левандовською з Берліна та Іваном Омельченком із Шанхая.

Крістіна Бахтоярова – українська бариста, яка працює у катарській кав’ярні Flat White. Вона розповідає, як це – переїхати на Близький Схід і працювати із зерном The Barn у Катарі.

Окремо Крістіна вже розповідала нам про перемогу на чемпіонаті Катару з аеропресу.

 

Переїзд у Катар

Рішення переїхати в Катар було досить спонтанним. Та насправді я давно хотіла щось змінити. Протягом останніх двох років я працювала у Києві в компанії Coffee Solutions Factory, була тренером бариста. Я робила те, що люблю – передавала знання молодим бариста. Але трохи втомилася від українського менталітету. Можливо, «втомилася» – занадто гучне слово. Просто хотілося змін.

Я закінчила філологічний факультет, за освітою я перекладач, спеціалізувалася на англійській і французькій мові. Мені дуже бракувало мовної практики і спілкування з іншими людьми. Хотілося потрапити в середовище, де такі можливості були б завжди. Тому думала про переїзд за кордон.

Я постійно відкладала серйозні кроки у цьому напрямку, але якось познайомилася з дівчиною, яка працювала у Катарі. Вона просто подзвонила мені і запропонувала працювати з нею. «Хочеш працювати в Катарі?» Якщо чесно, я навіть не знала, що є така країна. Пустеля, спека, що там може бути цікавого? Але за тиждень я змінила думку, коли мені подзвонила власниця закладу Flat White і запропонувала посаду особисто. Мені пообіцяли не лише позицію бариста, а й можливість проводити тренінги. Я зібрала речі – і за місяць, у червні 2018 року, вже була в Катарі.

 

Працювати в Катарі

Першим враженням від країни було те, що тут дуже спекотно. Щойно ти виходиш із літака, одразу потрапляєш у спеку. Я спершу подумала, що поруч якийсь літак, який дме на нас турбіною – і настільки спекотно від цього. Але виявилося, що тоді просто було +49 градусів. Це неймовірно спекотно, це одразу збило з пантелику. Перші кілька тижнів організм звикав до погоди.

Та дуже скоро я зрозуміла, що потрапила у класне середовище. У Катарі дуже багато різних національностей: тут живуть не тільки араби, я щодня спілкуюся з людьми з абсолютно різних країн. Це для мене великий плюс, я справді маю дуже багато мовної практики.

Загалом у країні багато людей з Індії, але у кавовій сфері найбільше – з Індонезії та Філіппін. Особливо мене дивують індонезійці: зрештою, це люди з кавової країни, у них величезний досвід роботи на плантаціях – вони знають про каву дуже багато. До того ж вони надають перевагу фільтр-каві. Тому в брювінгу з ними непросто сперечатися.

У нашій кав’ярні найбільше бариста з Філіппін, також є люди з Індонезії, Непалу, Туреччини. Наприклад, ми певний час працювали з чемпіонкою Туреччини серед бариста, але вона нещодавно залишила Flat White. Зрозуміло, що у нас зовсім різні звички, ми їмо різну їжу, часто кепкуємо одне з одного: «Як це взагалі можна їсти?» Але жодних проблем немає.

 

Про Flat White

У чому головна відмінність кавових сфер Катару та України? Думаю, вона полягає у ставленні до сервісу. У Катарі буквально називають гостей «босами» – і ставлення відповідне. Це їхня країна, їхні правила, тому ми не можемо вказувати, яку каву їм пити. Дуже часто тут просять зробити каву теплішою або додати води. І ти не можеш відмовити – якщо ти це зробиш, у тебе будуть проблеми.

Flat White відкрили близько двох років тому. Спочатку відкрили одну кав’ярню, незадовго до мого приїзду розпочав роботу другий заклад, а тепер їх уже три. Можна сказати, що це найбільш популярна кав’ярня Дохи. У нас буквально завжди стоїть черга.

Flat White цінують за якість кави. Ми використовуємо зерно The Barn, до нас дуже часто приїжджає Ральф [Рюллер, засновник The Barn], презентує нове зерно, калібруємося разом із ними. Також готуємо каву від обсмажувальників із Данії, США та Австралії – щодня нове зерно від компаній з усього світу. Здебільшого цю каву використовуємо для brew.

Кавомолки використовуємо від Mahlkonig, а еспресо-машину – La Marzocco Strada. Ця машина чомусь найбільш популярна у Катарі. Найближчим часом, правда, хочемо придбати трипостову Victoria Arduino. У нас зараз двопостова, і її не вистачає, щоб закривати потік гостей.

Близько 70 % гостей – це місцеві. Вони люблять флет-вайт і кортадо. Та еспресо майже ніхто не п’є. Якщо хоча б кілька гостей за увесь мій час роботи замовили – це вже добре. Американо, правда, теж не п’ють. Тобто з чорної кави у Катарі п’ють лише альтернативу. Найчастіше замовляють V60. Наш інший заклад розташований на штучному острові Pearl Qatar, і там живуть переважно європейці – у них і вподобання інші.

Також у більшості кав’ярень у карті є позиція «іспанське лате». Це щось на кшталт кави зі згущенкою, але холодне. Мені якось дали скуштувати – і пити це було неможливо. Але тут усі це люблять, тому що катарці загалом люблять все солодке. Думаю, це через клімат. Коли ми кажемо, що у нас немає такого напою, зазвичай замовляють флет-вайт. Це для мене дуже дивно – цей різкий стрибок від згущенки до флету.

Як це – жінці самостійно переїздити до Катару? Треба сказати, що це досить прогресивна країна. Жінкам тут дозволено ходити без покриття лиця, хоча багато хто досі це робить. Та до європейців ставляться досить лояльно. Звичайно, є певні правила: біля мечеті не можна гуляти у відкритому одязі, у коротких шортах тут не походиш. Нещодавно була історія, коли дівчину з Іспанії депортували – вона ходила в занадто короткій спідниці. Але загалом до цього ставляться нормально, катарці ставляться до жінок із повагою.

Загалом мені подобається працювати для таких гостей, вони прикольні. Зрештою, катарці багато подорожують, тому у них є можливість пити якісну каву у Нью-Йорку, Лондоні, Берліні тощо. Тож у них є певний досвід. Але вони часто запитують, на якому зерні ми готуємо, що можемо сьогодні приготувати. Звичайно, бувають й інші випадки. Є люди, які відчувають, що у них дуже багато грошей і влади, тому ведуть себе некоректно.

У Flat White середні ціни – за мірками Катару. Але справа в тому, що у країні, певно, найбільш дорога ціна за чашку кави у світі. На це впливає і місцевий ринок, і логістика. Еспресо ми продаємо від 21 катарського реала. Це близько шести доларів. Фільтр і молочні напої можуть коштувати сім-вісім доларів.

Поки ми тільки розробляємо кавовий центр. Буквально сьогодні до нас приїхав осмажувальник із Ірландії, він проводитиме тренінг на ростері. Поки використовуємо 5-кілограмовий ростер Giesen. Своєю чергою, я розробляю тренінги для бариста. Виникають труднощі, тому що я адаптую свої презентації під англійську мову. Наприклад, у сенсориці доводиться перекладати дуже велику кількість термінів.

До того ж наразі непросто поєднувати з цим роботу бариста. Ми повинні найняти ще кількох людей, і тоді в мене будуть окремі дні, які я присвячуватиму тренінгам. Усі в Катарі працюють шість днів на тиждень – по вісім годин. Це звичний графік не лише для бариста, а й для всіх працівників у країні.

 

Про блокаду Катару

Чи відчувається у країні блокада? У мене багато знайомих з інших сфер, і вони, безумовно, відчувають це на собі. Чимало логістичних компаній, наприклад, припинили роботу. Але кавова сфера навпаки – тільки розвивається. До прикладу, якщо раніше кав’ярні купували каву у Дубаї, то тепер вони або розвивають обсмажування самі, або купують каву у Європі чи США. Так само із молоком: раніше у Катарі не виготовляли молоко, але після блокади привезли з Сполучених Штатів корів і почали готувати. Молоко, до речі, дуже смачне. Тож, думаю, в цьому плані це пішло тільки на користь.

 

 

Поділитися матеріалом із друзями