Участь у Лондонському фестивалі кави взяла команда українського виробника кави Black. Ми записали засновника компанії Віктора Шраменка, маркетинг-директорку Ірину Радову та адміністратора виробництва Ігоря Процько про те, як проходить один із головних кавових фестивалів світу і з чим українці приїхали з Великої Британії.
– Як з’явилася можливість взяти участь у фестивалі? Чому було важливо її використати?
Віктор Шраменко: Нещодавно ми представили нову лінійку specialty-кави Black, і якраз вчасно партнер розповів про можливість отримати місце на фестивалі в Лондоні. У першу чергу завдяки цій поїздці ми хотіли мотивувати себе. По-перше, хотіли подивитися, наскільки продукт, який ми робимо, потрібен за кордоном; отримати якісний фідбек про нашу каву. По-друге, хотіли перевірити, чи є на заході інтерес до українського обсмажування.
– І є інтерес?
Віктор: Потрібно розповідати людям про Україну як про кавову країну. Ми неодноразово чули: «Хлопці, у вас що, каву п’ють?» «У вас є нормальна кава?» А ти розповідаєш, що в Україні досить великий ринок, що у нас є 2 000 обсмажувальників. Коли говориш з людьми про це, то відкриваєш для них щось нове.
Ірина Радова: Думаю, це допомагає всьому ринку.
Ігор Процько: Ви обсмажуєте тонну кави на день? Ого! «А у вас є з собою візитівка?» [сміється]
Віктор: Ми вперше брали участь у великому міжнародному кавовому фестивалі. Але в цьому також були свої переваги. Оскільки про нас у Лондоні ніхто не знав, оцінювали передусім наш продукт, а не наш бренд. Напроти нашого місця був великий стенд La Marzocco, поряд із були стенди з діджеями, спеціальною атрибутикою тощо.
Ігор: А в нас на стенді дві воронки і Bonavita. [сміється]
Віктор: Команді довелося переходити у режим супергероїв – як за тиждень підготуватися до івенту з десятьма валізами.
Ірина: У нас був дуже мінімалістичний стенд – те, що змогли провезти з собою. Буквально кілька людей команди – окрім нас, ще директор виробництва Максим Малюта і керівниця спешелті-проекту Крістіна Синельник. Прямо в Лондоні придбали фільтр-машину і кавомолку – в індійців. Встигли замовити і розмитнити чашки для капінгу.
Віктор: Передусім ми хотіли, щоб звернули увагу на нашу каву.
Ігор: За ці кілька днів фільтр-машина і грайндер у нас не зупинялися, нас просто розривали.
– Яку каву везли з собою?
Віктор: Ми взяли дуже різну каву, багато мікролотів. Якщо перевести це в фунти – від восьми до 15 фунтів за упаковку. Найдорожчий лот – мікролот із Бразилії, різновид «Банана».
Ігор: Вийшло так, що найкраще продавалася кава, яка коштувала дорожче.
Віктор: Треба сказати, що ми поставили перед собою занадто амбітну мету, взявши з собою 200 пачок кави, тобто близько 50 кілограмів кави. Але назад привезли буквально кілька пачок – і то через те, що пізно про них згадали.
– Лондонський фестиваль кави – один із найбільших у світі. Його організовує компанія Allegra, відповідальна і за фестивалі в Нью-Йорку, Мілані, Амстердамі тощо. Наскільки це масштабна подія?
Віктор: Ми знали, що поїдемо в Лондон, тому вирішили підготуватися і відвідали кавовий фестиваль в Амстердамі. Це такий маленький фестивальчик, кілька десятків стендів, але багато реклами. Подумали, що в Лондоні буде приблизно так само – ну, може, у півтора-два рази більше.
Ігор: Приїжджаємо, а там фестиваль на чотирьох поверхах величезної будівлі.
Ірина: Це комплекс Old Truman Brewery, кілька цехів колишньої броварні.
Віктор: Словом, за перший день, коли ми ще не мали стенду, не вдалося обійти увесь фестиваль.
Ірина: При тому, що у певний момент ми навіть розділилися.
Ігор: Організація була на найвищому рівні: всюди мапи локації, інфостенди, охорона, окремі фудкорти.
– Важлива частина таких фестивалів – нетворкінг. Із ким вдалося поспілкуватися? Які зустрічі були найбільш цінними?
Ігор: У певний момент нас почали запитувати про пораду, як купувати каву у Південній Кореї.
Ірина: Запитували, чи робимо ми доставку в США.
Віктор: Лондонська кав’ярня хотіла зробити з нами колаборацію.
Ірина: До того ж познайомилися з багатьма кавовими фермерами – Ефіопія, Кенія, Сальвадор, Колумбія.
Ігор: Це настільки класний фідбек – коли ти готуєш кенійцю каву з його країни, і він каже, що це класна кава. Дуже крута можливість встановлювати прямі зв’язки з виробниками. Словом, усі візитівки я роздав буквально за день. [сміється]
Віктор: Спілкувалися з Five Elephant, із бельгійцями MOK. До речі, ми бачили MOK і в Амстердамі. Думали, які ж вони круті. А в Лондоні вийшло так, що ми стояли прямо поряд із ними. [сміється]
Ігор: І виявилося, що купуємо каву в одного імпортера.
Віктор: Тобто у нас із ними була однакова кава. [сміється]
– Ми якраз нещодавно писали про їхній заклад у Брюсселі.
Віктор: Ми продали значно більше кави, ніж вони. І це при тому, що в нас було дорожче.
– Ми нещодавно спілкувалися з іншим великим українським обсмажувальником, також запитували у нього про участь у великих європейських кавових фестивалях. Відповідь була проста – цифри банально не складаються, поки такі інвестиції не можуть себе виправдовувати. Грубо кажучи, витрати на оренду стенду, перевезення обладнання і команди не окупляться. Для вас поїздка в Лондон – це довгострокова інвестиція в бренд? Чи це може бути прибутковою історією вже зараз?
Віктор: Ми переконалися, що це може бути бізнес-історією. Усі іноземці запитували у нас, із якою метою ми це робимо. У нас була проста відповідь – перевірити себе і свій продукт, запустити врешті онлайн-продажі по всьому світу і відкрити кав’ярню. Тому зараз нам треба тестувати продукт.
Ірина: Якщо з ним усе гаразд, можна рухатися далі за планом.
Віктор: Звичайно, це була колосальна інвестиція – навіть попри те, що з орендою нам допоміг наш партнер-постачальник кави 32Cup. За ціну оренди стенду на Лондонському кавовому фестивалі можна було відкрити маленьку кав’ярню. Окрім цього, витрати були на візи, логістику тощо. Але навіть при цьому ми могли зробити цю поїздку прибутковою.
– Завдяки продажам кави?
Віктор: Так. І ми знаємо, наприклад, що хлопці з MOK вийшли в нуль за підсумками Лондона.
– Я нещодавно спілкувався з українською компанією Ajax Systems, яка виготовляє охоронні системи. Вони ділилися своїми враженнями від перших поїздок на профільні конференції: «Перший рік тебе ніхто не знає. Коли ти повертаєшся на виставку наступного року, всі дивуються, що ти вижив. А на третій рік уже починають встановлювати зв’язки». Із кавовими фестивалями це так само працює?
Віктор: Це працює так само. Але переконати людину дуже просто – просто дати їй скуштувати нашу каву. Зараз будемо готуватися до фестивалю в Берліні. Туди точно треба їхати.
