• інтерв'ю
  • 09/04/21

Чому варто дивитися The Coffeerence. Розповідає програмний директор конференції Женя Горбань

  • Автор: Ярослав Друзюк

Про спікерів, свіжі теми та українську кавову спільноту

Чому варто дивитися The Coffeerence. Розповідає програмний директор конференції Женя Горбань

Онлайн-конференція The Coffeerence відбудеться 9-10 квітня. Друге видання конференції виділяє тема Punks Not Dead! і запрошення кавового експерта Жені Горбаня як програмного директора. Горбань свого часу був одним із керівників кав’ярні Yellow Place, а також організовував процеси в компаніях Idealist Coffee та Fozzy Group. В інтерв’ю Blackfield Coffee напередодні The Coffeerence Vol. 2 розповідає про власне бачення програми, запрошених спікерів на чолі з Дейлом Гаррісом і теми, які хоче порушити в комунікації з українською спільнотою кави.

 

– Ти відповідаєш за програму цьогорічної The Coffeerence – розкажи, чому було цікаво спробувати себе в цій ролі? І чим конференція буде відрізнятися від інших у галузі?

– Мені написали Крістіна Коваленко та Іра [Демешок, засновниці агенції Big Bangers] з пропозицією. Перша The Coffeerence перейшла в онлайн-формат через пандемію, вони розповіли, як організовували конференцію і яким бачать розвиток проєкту. Я пішов подумати на кілька днів. Передусім ставив собі запитання: чим для мене є профільна конференція, з урахуванням усіх обставин. Подумав, що я хотів би побачити на такій конференції, що мені було б цікаво. Згадав, які заходи мені зазвичай подобаються: це не лише дискусії з гострими обговореннями та освітня частина, а й фан. Подумав, що до лекторіїв тих же Blackfest чи Kyiv Coffee Festival у мене виникали запитання. Спочатку, звісно, сумнівався, чи зможу придумати щось нове, але, коли склав це все в голові, уже з першими начерками програми, вирішив погодитися на пропозицію. Словом, апетит прийшов під час їжі. [сміється] 

 

– Це був окремий виклик для тебе – я знаю, як зробити краще, ніж на інших заходах?

– Упевненості, що в мене точно вийде зробити краще, звичайно, не було. Я розумів, що це шлях спроб і помилок. Я досить давно відвідую різні фестивалі та лекторії, мені завжди це було цікаво, але в певний момент перестало бути цікаво. І я подумав, чому так вийшло. Часто ловив себе на думці, що у темах є вода. Навіть зіркові спікери інколи говорили загальні речі, без конкретики та прикладних елементів. Я люблю, коли є відвертість та відкритість: про гроші, факапи тощо. Коли люди, які чогось досягнули, які вже щось побудували в цій індустрії, розповідають про такі речі – саме тоді є сенс збиратися. Певно, інколи є сенс просто побалакати, це теж не погано. Але я точно хотів не такого. Подивимося, як вийде, але я хотів би, щоб люди дивилися програму і думали: «Ого, я раніше взагалі не так думав. Виявляється, і так можна!».

– Те, що ти описуєш, римується із обраною вами темою другої The Coffeerence – Punks Not Dead. Можеш розповісти більше, чому саме такий вибір?

– Хотілося зробити конференцію максимально неформальною, відкритою та незакомплексованою. Аби всі почували себе максимально вільно, аби спікери могли висловлюватися якомога більш відверто, а не думати про обгортку. І щоб ця атмосфера дозволила розкрити всі теми максимально глибоко. 

Водночас тут є різні рівні. По-перше, панки – це нонконформісти, які йдуть своєю дорогою, не звертаючи увагу на загальноприйняті уявлення про те, що правильно, а що неправильно. Водночас у їхню ідеологію входять гуманізм і прогресивізм – я спеціально підготувався, щоб самому нічого не вигадувати. [сміється] І це дуже важливо, бо мені здається, що це все – дуже про нашу індустрію та її героїв. Зараз, ясна річ, не уникнути теми пандемії і локдауну, але насправді ми живемо у дивовижній країні зі своїми специфічними труднощами. Але ці герої української кавової індустрії усе одно ухвалювали б власні рішення, навіть якби на нас летіли метеорити чи іншопланетяни. Люди з такою ідеологією, власне, й не помирають. Вони не чекають дозволу, не чекають з моря погоди, вони просто йдуть і роблять. І це круто, бо в них виходить. 

 

– Ось це уявлення про каву як про відносно нову індустрію, а отже з нижчим порогом входу та простором для експериментів. Частково про це писала ваша спікерка Настя Шишкіна у публікації з анонсом свого виступу.

– З іншого боку, ми не хотіли перетворювати програму на програму успішних кейсів. Часто слухати історії «успішного успіху» – не надто корисно для отримання корисного досвіду. Не виходить просто взяти і використати чийсь досвід, адже в кожного свій шлях. Але точно корисно послухати інших людей, щоб розширити своє уявлення, що таке кава. Виявляється, можна придбати ферму в Латинській Америці, можна зробити круту розчинну каву, можна запустити класний кавово-пивний напій – історії у героїв і з нашої програми дуже багато. 

Мені подобається слова про те, що кава не має одного смаку. Це дуже широкий спектр смаків, кожен із яких сприймається по-іншому. Так і в кави загалом немає одного визначення – це продукт, який дозволяє робити багато крутих речей.

 

– Розумію, що ти довго і старанно складав програму, але розкажи, які виступи точно не варто пропустити на The Coffeerence.

– У нас є кілька блоків: власний досвід, наука, бізнес, розваги тощо. Вважаю, що особисту історію точно варто почути від Артема Врадія. Не тому, що він мій друг. [сміється] Просто до бренду Mad Heads за минулі два роки постійно зростає лояльність, вони дуже сильно виросли. Для мене це важливо – поставити собі та індустрії запитання, чому так вийшло. Чому представники нової хвилі змогли вийти на ринок і запропонувати йому щось нове? Чому новий бренд привертає до себе стільки уваги? Невелика команда робить те, що їй подобається, і це викликає інтерес і довіру аудиторії. Дріпи, капсули, пиво, чемпіонати – вони роблять багато крутих штук.
– Нас кілька разів запитували, чому Blackfield Coffee так часто пише про Mad Heads. У нас відповідь дуже проста: скажіть, хто в галазі робить більше крутих інновативних штук, ніж команда Артема?

– У цьому винні не ви, це не ви змушуєте обирати Mad Heads. Думаю, в українських кав’ярнях без власного обсмажування дуже часто використовують саме Mad Heads. Це ж не Blackfield придумав. [сміється] 

 

– Я розумію, що в тебе є свої важелі впливу, але скажи – важко було вмовити Артема на публічний виступ? Знаю, що він обережно ставиться до публічних проявів. 

– Сказав, що якби просив не я, він би не пішов. [сміється] Артему не подобаються публічні виступи, тому він дуже переживав і просив, щоб не було хвалебних формулювань. Тому ми вирішили документально проглянути історію Mad Heads – як вони сформувалися, як розвиваються зараз. 

 

– Я хотів запитати про Метта Перґера, але який сенс питати, якщо буде Врадій. [сміється]

– Так, Перґер, на жаль, відмовився. Ми зв’язувалися з ним через партнерів Eversys, тому що він їхній амбасадор. Спочатку він дам нам попередню згоду, дав вірогідість у 95%. Але нещодавно Метт вирішив, що бере паузу в роботі до кінця року. [Торік Метта Перґера звинуватили у використанні расистських висловлювань у спілкуванні з колегою-афроамериканкою.] 

 

– Але ви все-таки залучили кількох закордонних спікерів, наприклад Джона Бакмана.

– Я радився щодо цього з Арсенієм Тарасовим (Yellow Place), ми дискутували і виявили, що чи не найбільш цікаве в індустрії зараз те, що роблять Decent Espresso. Вони дійсно змінюють уявлення про процес приготування кави. Коли ми зв’язалися з ними, Джон Бакман виявився дуже відкритим і комунікативним, готовим допомагати та підтримувати. Він одразу загорівся цією ідеєю, сам допоміг сформулювати тему – що ми зрозуміли, поки винаходили машину Decent Espresso. Мені здається, що це глибоко та цікаво: він розповідатиме про шлях, який пройшла команда та як можна працювати з кавою. 

Ще у програмі буде Дейл Гарріс, нам також допомогли вийти на нього представники Eversys, велика подяка Ірині Борзіловій. Дейл також дуже відкритий, він буде розповідати про те, як можна використовувати час, який вивільняють для нас нові технології.

Звичайно, суперцікавий гість – це Діма Бородай. Сподіваюся, не буде конфліктів через те, що він із Росії, бо він важлива кавова фігура світового рівня. Наскільки я знаю, раніше Діма не був на жодних українських кавових івентах, онлайн у цьому дуже допомагає. Радий, що вдалося його вмовити. У нього обмаль часу, він буде вмикатися до нас із Коста-Рики о шостій ранку за місцевим часом. Але в процесі підготовки я подивився багато матеріалів із Дімою і зрозумів, що він суперглибокий персонаж, який прекрасно розбирається в продукті, а ще він хороший бізнесмен. Я на 150% упевнений, що його досвід треба почути нашим підприємцям і баристам. Тому я щасливий, що він є у нашій програмі. 

 

– Цікаво, що ти розповідаєш і про спікерів, і про теми, які ти завдяки їхньому залученню хотів би проговорити з українською кавовою спільнотою. The Coffeerence вже показала себе як місце, яке збирає українське ком’юніті кави, тому на конференції можна разом обговорити дійсно важливі речі для галузі. Розкажи, які ще теми ти хотів би проговорити зі спільнотою.

– Мені точно хочеться пройтися по непростих темах, які потребують обговорення. Наприклад, ментальне здоров’я. Я давно про це думав: це тема, яка ніби невидима у нашій сфері, але її дуже важливо порушувати. Бариста – це такий персонаж, який постійно перебуває між кількох вогнів. З одного боку, він взаємодіє з гостями, це дуже великий потік людей, кожна з яких перебуває в різному настрої. З іншого – взаємодіє із власниками та керівниками бізнесу. Мені цікаво поговорити про ці виклики з фахівцем, поділитися типовими проблемами та окремо обговорити чинник непевності через пандемію, який суттєво ускладнює ситуацію. Сподіваюся, що це буде корисним для молодих людей, які працюють в індустрії.

Також я хотів би порушити теми сексизму та ейджизму в сфері. Ми будемо знімати на ці теми сюжет із барменами. Мені цікаво почути їхні думки, тому що барна індустрія має багато спільного із кавовою, але зазвичай бармени є старшими і мають більше досвіду. Ще дві важливі дискусії – про людей, які переїхали з України в іншу країну і продовжують працювати з кавою, та про людей, які змінили професію. Це дуже важливі моменти, цікаво поговорити про досвід і висновки спікерів.

– Останнє запитання – саме про тебе. Для тебе це новий досвід – із організацією програми профільної конференції. Але в кавовій сфері ти вже встиг змінити дуже багато професій і ролей. Розкажи, що тобі зараз цікаво робити в галузі? Де ти себе бачиш?

– У мене зараз дуже багато запитань із самоідентифікації. Я багато подорожую в межах індустрії, зараз відчуваю себе трохи збоку, на орбіті. Думаю, для The Coffeerence це навіть на краще, тому що я трохи інакше дивлюся на індустрію, під іншим кутом. Не впевнений, чи буде в мене ще така можливість, тому я вирішив використати її таким чином. Саме тому хочеться підсвітити теми, на які чомусь не звертають увагу. 

Зараз загалом дуже специфічний час і для індустрії, і для людства загалом: усе постійно змінюється, постійно не вистачає якоїсь стабільності. Нещодавно я пішов із Fozzy Group і не розумію, що саме хочу робити далі. Але водночас відчуваю прив’язаність до сфери кави, щось у ній розумію. Тож це все викристалізувалося у нашому підході до програмі The Coffeerence. 

Можливо, зараз варто починати робити щось своє. Але мені дуже потрібен масштаб, я на нього підсів, тому важко перейти в маленький гаражний проєкт. Роблю акцент на людей і команду. Мені дуже приємно було займатися «Дилетантом», такі проєкти мені близькі з точки зору консалтингу. Можливо, щось буде навіть за межами сфери кави. 

 

 

Поділитися матеріалом із друзями