• огляд
  • 22/05/19

Рік Blackfield Coffee: 10 українських бариста, які працюють за кордоном

  • Автор: Ярослав Друзюк

Від Грузії та Мальти до Китаю й Катару

Рік Blackfield Coffee: 10 українських бариста, які працюють за кордоном

«Бариста без кордонів» – постійна рубрика Blackfield Coffee, у якій ми розповідаємо про українських бариста, які переїхали за кордон і працюють в інших країнах. До першої річниці Blackfield пригадуємо історії – від Німеччини до Мальти і від Катару до Китаю.

 

Саша Ямковий із Fenster (Відень, Австрія)

У Саші Ямкового незвичайна історія. Достатньо було б уже того, що киянин переїхав до Австрії і відкрив там уже кілька закладів. Або того, що його кав’ярню назвали однією з півсотні найкращих у Європі. Або того, що він відкрив новий заклад й у Словаччині. Але незвична історія Саші ще й тому, що до Відня він переїхав, не тікаючи з України, а просто знайшовши в імперській столиці своє місто.

«Я переїхав до Австрії майже шість років тому. Певна річ, окрім цього, було ще багато різних обставин, але основна причина мого переїзду була нетиповою для українця. Я переїхав до Відня, бо знайшов тут місце душі. Іншими словами, це місто, у якому я почуваюся на своєму місці».

 

 

Олександр Криворотько з Cafe Progresso (Порту, Португалія)

Олександр Криворотько працював у «Чашці», раптом побачив повідомлення про вакансію у Португалії. «Я провів дослідження, переглянув світлини з цієї кав’ярні, побачив досить пристойне обладнання. Подумав, що це ніби заклад нормального рівня. Вирішив спробувати», – каже бариста. Після цього Криворотько встиг попрацювати у двох португальських містах і кількох закладах. Серед іншого він розповідає нам про своєрідну кавову культуру Португалії.   

«У країні загалом ті самі кавові напої, що й в Україні. Є капучино, є латте, є американо, є навіть флет-вайт. Але всі вони у Португалії мають національні назви. У нас навіть є два види меню: для місцевих і для туристів. Доходить до смішного: є флет-вайт і є місцевий напій, назва якого перекладається, як «половина молока». Вони абсолютно ідентичні. Але коли хтось заходить і замовляє флет-вайт, він платить 2,50 євро, а за «половину молока» – 1,10 євро».

Читати

 

 

Влад Сосницький із Man vs. Machine (Мюнхен, Німеччина)

Влад Сосницький пройшов харківську школа бариста і переїхав на навчання до Німеччини. Роботу в Мюнхені українець знайшов в одній із найкращих кав’ярень третьої хвилі Мюнхена, Man vs. Machine. У розмові з Blackfield він розповідає, як робота бариста в Україні відрізняється від роботи в Німеччині – і на рівні оплати праці, а на рівні ставлення до справи.

«Вважаю, що у мене вищий рівень, ніж у колег за закладом. В Україні робота бариста є однією з найменш оплачуваних і респектабельних. Ти намагаєшся людину у чомусь переконати. Переїхавши сюди, я зрозумів, як можна заробляти на каві – принаймні у порівнянні з Україною. На зарплату бариста у Німеччині можна непогано жити».

Читати

 

 

Іван Яремчук із «Міністерства кави» (Варшава, Польща)

Іван Яремчук – найкращий бариста України у спеціальності кава та алкоголь і колишній бариста мережі One Love Coffee. До Польщі бариста переїхав разом із дівчиною, яка навчається у Варшаві. Українець одразу знайшов роботу у столиці в закладі «Міністерство кави» і вже за два тижні йому запропонували позицію шеф-бариста. У розмові з Blackfield він пояснює, чому кавова культура Києва може повчитися у варшавської.

«Звичайно, у Польщі є проблема з бариста. Тут поряд Німеччина, Скандинавія тощо. Переїхати до Берліна чи Осло звідси не проблема. Тому польські бариста, які набирають певний рівень, вирішують спробувати свої сили у закордонних кав’ярнях. У Берліні в кожній третій кав’ярні працює поляк, у Норвегії поляки вже давно друга національність. Тож у Варшаві залишається менша кількість хороших бариста».

Читати

 

 

Валерія Левандовська з Röststätte (Берлін, Німеччина)

Як це – переїхати до Берліна самостійно у 19 років і знайти першу роботу у кавовій сфері в The Barn? Одеситка Валерія Левандовська ділиться враженнями від кавового Берліна, співпраці з найбільш відомим німецьким обсмажувальником та роботи в одній із найстаріших кав’ярень третьої хвилі міста.

«Знайти роботу спочатку було непросто. Я починала з кафе, був також досвід роботи в російському ресторані – не витримала там більше місяця. Окрім цього, працювала у кафе з морозивом. Розуміла, що рано чи пізно хотіла б прийти до роботи у кав’ярні третьої хвилі. Так вийшло, що першою моєю роботою у сфері стала позиція в The Barn».

Читати

 

 

Іван Омельченко з RAC Bar (Шанхай, Китай)

Іван Омельченко наважився на авантюру – кинув усе і наважився переїхати з Дніпра до Шанхая. Допомогли йому в цьому школа DoubleDecker та вміння поєднувати обов’язки бариста з менеджерськими. Дніпрянин розповідає про культурний шок після переїзду в Китай і місцеву кавову культуру.  

«Коли я приїхав у Шанхай в 2015 році, знайти кав’ярню третьої хвилі у місті було складно. Та зараз таких місць вже набагато більше. У місті постійно відкривають нові кав’ярні, у них може бути зерно від 90 балів, хороше обладнання і своє обсмажування. Але, буває, замовляєш еспресо, а в чашці не кава, а мазут – настільки перепалене, що не допити навіть».

Читати

 

 Крістіна Бахтоярова з Flat White (Доха, Катар)

Крістіна Бахтоярова не знала, як більше практикувати англійську – і врешті знайшла таку можливість на Близькому Сході. Українська бариста розповідає, як це – переїхати в мусульманську країну, готувати каву для туристів і шейхів, а також здобути перемогу на національному чемпіонаті з аеропресу.

«Першим враженням від країни було те, що тут дуже спекотно. Щойно ти виходиш із літака, одразу потрапляєш у спеку. Я спершу подумала, що поруч якийсь літак, який дме на нас турбіною – і настільки спекотно від цього. Але виявилося, що тоді просто було +49 градусів. Це неймовірно спекотно, це одразу збило з пантелику. Перші кілька тижнів організм звикав до погоди».

Читати

 

 

Роман Петлюк та Альона Невзорова з Lot 61 (Мальта)

Роман Петлюк та Альона Невзорова працювали у київських кав’ярнях, але, коли випала нагода попрацювати на Мальті, довго не вагалися. Пара розповідає, чи складно знайомити острів із культурою кав’ярень третьої хвилі і працювати поряд із пляжем.

«Як такої кавової культури тут, напевно, немає. Більшість людей, які приходять до мене у кав’ярню, – туристи. На Мальті працює безліч людей з різних країн світу – від Сполучених Штатів до Японії. Як тут прийнято говорити, це новий Вавилон. Тому про кавову культуру Мальти важко щось сказати – у кожного тут своя культура. Наприклад, британці дуже люблять кортадо і флет-вайт, німці і нідерландці – фільтр. Якщо приходить австралієць, то це 100 % флет-вайт».

Читати

 

 

Максим Куліков з Erti Kava (Грузія)

Максим Куліков майже від початку працював у першому One Love Coffee напроти костелу, а тоді вирішив ризикнути і спробувати себе в Грузії. Чому грузинські гори скоро стануть популярнішими серед туристів, ніж Альпи? Чому складно готувати каву на висоті 1500 метрів над рівнем моря? Якою є сучасна кавова культура Грузії? Максим розповідає про досвід роботи у гірському регіоні Сванетія.

«Кавовій культурі Грузії два роки. До цього у країні не було свіжого обсмажування кави. За розвитком місцевий ринок кави нагадує Україну 2000-х. Усе тільки-тільки починає зароджуватися. Але требасказати, що розвиток цей відбувається дуже швидко. Настільки, що місцевий менталітет за ним уже не встигає».

Читати

 

 

 

Поділитися матеріалом із друзями